Останні коментарі міста Коломия:

В/ч 43291-Б

В 70-80 роки ХХ століття ВШМС ракетних військ стратегічного призначення. Частина тариторії зараз під житловими забудоами.

Будівлю зведено ще за часів Австро-Угорщини як війскову казарму. Залишалася казармою і в радянський час для содат ВПС.

Будівлю зведено ще в часи Австро-Угорщини (орієнтовно в 1880-х роках) для потреб військових, а саме : це будівля кінського манежу. Рівень земляної підлоги був метрів на 2 нижче грунту місцевості.Казарми -- на північний схід від цієї будівлі не далі, як 200 метрів (сучасний торговий центр,вул. Січових Стрільців,62). Зокрема, від початку 1960-х і до кінця 1980-х років це був спортивний зал. Мав назву : " Спортзал клубу ДТСААФ". Так "маскували" назву гарнізонного Будинку офіцерів. Вхід був з вулиці Герцена (сучасна Чайковського). Відразу біля входу по обидва боки були спортивні роздягальні. (Душових, здається, не було.) Підлога залишалася земляною. Цей спортзал в осінньо-весняний період арендувала міська дитяча спортивна школа. Тут, зокрема, проводили свої заняття кілька груп легкої атлетики, волейболісти, баскетболісти, футболісти, гандболісти, великого тенісу, важкої атлетики. Тут проводились різноманітні міські спортивні змагання. Але не тільки міські, а й обласні і навіть республіканські. Саме в цьому залі пізніше знаменита Київська спортивна команда "Спартак" жіночого гандболу під керівництвом тренера Турчинова виборола право виступати у вищій спортивній лізі і надалі завойовувала призи в міжнародних змаганнях. Найбільший зал міста на той час для масових заходів. В цьому залі проходили міські і районні фестивалі самодіяльних мистецьких колективів. Сцена в східному торці. Під час негоди цей зал використовували для міських мітингів. Зокрема, в 1965 році тут проходив загальноміський мітинг протесту проти агресії США у В"єтнамі.

Єдиний представник -- тому, що всі інші рослини родини гінкгових на земній кулі давно вимерли. Не витримали кліматичних змін.

В радянські часи це був технікум МОД (Механічної Обробки Деревини). Престижний навчальний заклад, хоча і був не інститутом, а технікумом. Траплялися курйозні випадки.Дехто з абітурієнтів, не розібравшись, (найчастіше це були абітурієнтки) здавали документи, а через пару днів забирали, навіть не здаючи вступні екзамени. Чому ? Обманювалися назвою : вони думали,що МОД -- це мода,"модельний одяг", пошиття такого одягу і навчання "моделей".

коли тут день відкритих дверей?

Будинок № 20. Потрібно писати не "переплітна майстерня", а "палітурна майстерня".

Висота вежі ратуші при будівництві становила близько 32 метрів. В 1970 році під час ремонту та реконструкції висоту вежі збільшили на величину трохи більше метра і тепер вона становить,як вважають,33 метри. Точних величин висоти вежі мені знайти не вдалось.

Перша вистава 8 червня 1848 року.Після Львова -- другий за значенням театр Галичини. З 20 грудня 1939 року -- радянський державний професійний театр. Продовжив свою діяльність в 1944 році. З 1954 року -- імені Ярослава Галана. Закритий радянською владою 23 грудня 1962 року. Більшу частину трупи перевели в Івано-Франківськ на підсилення складу трупи місцевого театру.Забрали і майже весь реквізит. Артисти Коломиї,хто залишився,влаштувались на роботу на різних підприємствах міста і у вільний від роботи час продовжували грати в театрі. Тепер як аматорський,самодіяльний,народний театральний колектив.Приміщення театру вважалося районним будинком культури.Отримували призи в різних театральних конкурсах,в тому числі і в міжнародних. Діяльність державного театру відновлено 17 серпня 1990 року. В тому ж приміщенні театру.

Будівництво було завершено в 1956 році.

2007, восени, влада вирішила кінотеатр знищити (причина начебто аварійний стан і відсутність коштів на відновлення), кінотеатр був розвалений, залишили тільки занедбану цегляну прибудову, яка занедбана. Цілу зиму обломки пролежали під снігом, весною розчистили. Були розмови про передачі у приватні руки і побудову розважальних центрів, таким чином частина парку (вже друга після кафе "Трембіта") може відкроїтись від парку. Також цікава історія сталась із добротною старою чавунною огорожею навколо парку. Її знесли, мотивуючи а для чого там огорожа, залишивши тільки фунтамент під нею. Згодом прольоти огорожі були замічені в на приватних територіях.

До 1964 року тут містився міськрайонний комітет комсомолу. А вже потім будинок піонерів.

Тут росли також : червоні американські дуби, липи срібнолисті, веймутова сосна, чорний декоративний горіх, тис ягідний, магнолія подуболиста,гледичія триколючкова... На початку 1960-х років біля кожного з цих реліктових дерев була табличка з детальним описом вказаного біологічного виду. З часом таблички обшарпалися,вицвіли,а потім чомусь всі одразу зникли і ось вже років 30 дерева стоять безіменні.

"На торговиці,неподалік від Пруту[під час другої світової війни] німці влаштували аеродром. [Злітно-посадкова смуга вздовж річки.] П"ять-шість літаків щодня вилітають в гори,методично обстрілюють ліси, скидають бомби,де,на їхню думку, ховаються ковпаківці". (Михайло Андрусяк."Брати вогню".)

Будинок зведено після другої світової війни спеціально для міськрайонного комітету Комуністичної партії України. Проект -- типовий проект для райкомів партії,який було створено за зразком Кремлівського палацу з"їздів.За цим проектом будували райкоми не тільки в Україні,а й в Росії та інших республіках. Єпархія тут розмістилася після розпаду СРСР.Навколо території збудували високий паркан.

Добавив. Ще б до сказаного доповнив, що до військового містечка належали деякі будинки на теперішніх вулицях Чайковського та Палія. Ці будинки були збудовані військовими для військових в 1950-1970 роках. Проте з переведенням та скороченням військовослужбовців квартири у військових будинках потрапляли до цивільних. До побудови будинків це була військова територія, де були бараки для солдат. Сауна, що знаходиться на території військового містечка, раніше була банею для солдатів, якою вони користувались до розформування останньої військової частини в місті.

В радянські часи вулиця Сахарова мала назву : "Вулиця Чекістів".Всі 12 перерахованих будиночків по вулиці Сахарова,а також будиночки по вулиці Степана Бандери №№ 45,47,49,51 це колищнє військове містечко,в якому жили офіцери гарнізону. Тут було кілька невеликих продуктових магазинів,що мали постачання від Війскторгу,відмінне від Міськторгу. В умовах тодішнього дефіциту жителі навколишніх будинків користувалися цими магазинами. Всіх обслуговували одинаково : і військових,і цивільних.

Не є спеціалістом в питаннях цвинтар чи кладовище, тому не суперечу, тільки пошлюсь на вікіпедію, яка кладовище називає цвинтаром http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%84%D0%B2%D1%80%D0%B5%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D1%86%D0%B2%D0%B8%D0%BD%D1%82%D0%B0%D1%80 Тлумачні словники тлумачать у Вашу користь:кладовище - поховання померлих; цвинтар поховання померлих біля церкви(каплиці). Якщо вже змінювати, то мабуть і на вікі треба змінити :) Принаймні всюди, де Ви вказали змінив цвинтар на кладовище