Останні коментарі міста Коломия:

Глиняний кар"єр розташованого поруч цегельного заводу.Вироблений.Колись давно цегельний завод зарезервував собі велику територію під майбутні нові кар"єри.Це від заводу на південний схід та на північний схід.Але згодом виявилося, що глина з цих місць для виробництва цегли неякісна:велика доля землі вперемішку з незначними глиняними вкрапленнями.Місто ці землі віддало під садові ділянки. Виникло кілька садових товариств.Це на початку 1970-х років.Люди почали обробляти землю,облагороджувати її,посадили плодові дерева,кущі,почали вирощувати ягоди.Збудували будиночки.Затратили великі зусилля на це,потратили гроші.А місто за кілька років вирішило землю під частиною цих садів забрати.І забрали.Обурених людей ніхто не слухав.Компенсація була, але-копійчана.На цих землях не відразу,а через кілька років збудували нові корпуси заводу "Коломиясільмаш",школу № 6 та стадіон школи № 6, кілька житлових будинків.Цегельний завод існує,працює.Сировину-глину возить собі звідкись здалеку великими важкими самоскидами.

За спогадами старих людей, що пережили згадані вище важкі часи--постійної тюрми тут не було.

25 травня 1905 року завершено будівництво цієї споруди:повітової лікарні.Першим директором призначено лікаря-українця Зіновія Левицького.Колишнє приміщення лікарні по вулиці Ягайлонській(в радянські часи Леніна, тепер Січових Стрільців)передано під школу;тепер школа №10.

ПОМИЛКА. Це не є старий ПОЛЬСЬКИЙ цвинтар.Це частина єврейського кладовища,закритого в середині 1960-х років.Територія кладовища--від "Локомотива" вздовж вулиці до будинку № 46(чи № 48?) і в глибину майже до сучасної вулиці з новобудовами.Зараз на цій території автозаправка біля "Локомотива"(зверніть увагу:бензосховища не підземні, а над землею),гаражі, пустирі,стадіон школи.Біля шкільного стадіону зберігся будиночок наглядача за кладовищем:одноповерхова будівля, стоїть торцем до вулиці Бандери.Старий польський цвинтар знаходиться недалеко--приблизно на розі двох сучасних вулиць:Бандери та Мазепи."Приблизно"тому,що кладовище не виходить безпосередньо на вулиці,а вздовж вулиць біля проїжджої частини стоять будинки. Що саме ЦЕ є польське кладовище можна впевнитися, якщо підійти до нього з боку вулиці Мазепи. Там є сучасна пам"ятна дошка з нержавіючої сталі,на якій польською мовою написано, що на кладовищі недавно проведено відновлювальні роботи та роботи з реконструкції зусиллями та за кошти поляків і польського консульства у Львові(Здається, так. Писав з пам"яті.)

В 1968 та в 1969 роках на Прикарпатті влітку йшли сильні дощі, що викликало в ці роки сильний розлив річки Прут.Сталася повінь.Вода доходила аж до окремих будинків по вулиці Міцкевича, а тим,що розташовані ближче до річки, вода завдала значної шкоди.Після цього по лівому берегу Пруту була збудована захисна земляна дамба.Землю брали,підгрібаючи її до берега річки бульдозерами.Схили дамби укріпили,обложивши їх важкими бетонними плитами.З тих пір дамба справно виконує свою функцію:захищає місто від можливих повеней.І підтоплень міста з тих пір не було.Але ,будуючи дамбу,десь припустилися незначного прорахунку:в районі парку Шевченка до дамби землю підгребли так, що вигребли яму,рівень дна якої став нижче рівня води в річці.Яма наповнилася водою з річки, яка повільно, але просочилася через дамбу.Води добавляли і дощі.Так виникла незапланована водойма.На щастя, земля в тілі дамби ущільнилася під власною вагою та вагою бетонних плит і надалі воду майже не пропускала; дамба не зруйнувалася.А водойма залишилася.Спершу хлопчаки пробували тут купатися:вода добре прогрівалася під сонцем.Проте швидко полишили це заняття:болото на дні,брудна скаламучена вода.Кілька років поблизу водойми нічого не росло,адже родючий грунт,якого і так тут було мало, згребли в дамбу.Залишилася неродюча земля. А в водоймі в перші роки не те що риба--жаби не заводилися.З часом природа взяла своє і тепер довкола водойми є зелень. Водойма стала озером.Острів на ньому з"явився на багато років пізніше.Чому на сучасній карті озеро названо Шевченковим--неясно.Хто його так назвав? Коли?

Штучно створений острів під час реконструкції та очистки озера десь в кінці 1960-х років.До нього веде бетонний місточок. Поряд була станція прокату прогулянкових човнів.Тут засмагали відпочивальники.Тепер висаджені тоді дерева розрослися і дають густу тінь.

Ця площа--частина площі "Ринок".28 травня 1914 року на цій площі відбулося урочисте відкриття пам"ятника Т.Г.Шевченку.Площа була названа цого іменем.З цієї нагоди в залі Каси ощадності(пізніше,в радянські часи-Будинок офіцерів,а тепер-Народний дім) відбувся концерт,на якому,зокрема,поезію Шевченка декламував майбутній новатор українського театру Лесь Курбас. Виголошував промову новеліст Василь Стефаник.15 вересня 1914 року під час 1 світової війни в Коломию ввійшли російські війська.Пам"ятник Шевченкові був спеціально зруйнований.Після 2 світової війни площа носила назву "Площа Карла Маркса".Сучасного вигляду набула після реконструкції (здається- в 1970 році).Красива площа.На стику з тодішньою площею Леніна(сучасний Майдан Відродження)встановлено безіменний пам"ятник у виді триметрової купи великого каміння, що нібито є символічним пам"ятником Олексі Довбушу.(Дивись:"Майдан Відродження".)В протилежному кінці площі збудовано центральний універмаг,а біля центрального універмагу встановлено каскадний фонтан, який з того часу за всі роки свого існування працював лише перші кілька тижнів.В 1991 році з нагоди 750-ліття першої писемної згадки про Коломию на місці зруйнованого в 1914 році пам"ятника Шевченку встановлено пам"ятний знак.На площі ближче до ратуші висаджено ряд дерев тису ягідного-цікавого,оригінального,рідкісного тепер дерева,що його колись в Карпатах росло багато,а тепер це дерево можна побачити на цій площі та ще в тисовому заповіднику поблизу Коломиї.

Після 1964 року в будинку на першому поверсі був міськрайонний комітет комсомолу,а на другому поверсі-актовий зал,парткабінет міськкому партії (КПУ),бібліотека парткабінету,а в самому кінці коридору-редакція місцевого радіомовлення,яка займала одну маленьку кімнатку.Будинок має красиві вітражі у вікнах вестибюлю,які виходять у внутрішній дворик Г-подібного будинку.

У березні 1990 року на ратуші підняли жовто-блакитний національний прапор (як тоді вважалося--"націоналістичний").

В 1865 році в центрі Коломиї трапилася велика пожежа.Згоріла дерев"яна ратуша,якій було більш як 200 років, що стояла посередині великої центральної міської площі "Ринок".Згоріло також багато навколишніх дерев"яних житлових будинків.Ратушу не відбудовували,а збудували іншу на новому місці.Збудували так,що вона стояла одночасно на розі колишньої, потерпілої від пожежі площі і на розі нової площі "Ринок",розташованої від попередньої метрів на 200 на схід.Це теперішня ратуша.Її збудували вже не дерев"яною, а кам"яною.В 1875 році під час копання траншей для фундаменту нової кам"яної ратуші знаходили рештки поховань колишнього кляшторного (монастирського) цвинтаря(кладовища),який був на цьому місці і який закрили років за 100 перед цим. Будівництво ратуші завершено в 1877 році.Великий гарний триповерховий будинок.Ратуша має кам"яну вежу з годинником.Спрощений варіант віденського механізму.Ратуша--символ міста.В середні віки право встановлювати вежі з годинником мали лише міста з Магдебурським правом.А Коломия отримала Магдебурське право в 1405 році.(Для порівняння:Львів-1356р.,Луцьк-1432р.,Житомир-1444р.,Київ-1494-1497р.)Урочисте відкриття новозбудованої ратуші відбулося 22 листопада 1877 року.Сюди переселився магістрат.В 1880 році до Коломийської ратуші був доставлений затриманий Іван Франко(27.08.1856-28.05 1916).Він приїхав до коломийського повіту в пошуках роботи,але на порушення існуючого закону приїхав без документу,що посвідчує особу.На той час в Коломийському повіті відбувалися селянські заворушення і Франка затримав в Яблунові жандармський пост під час звичайної перевірки документів.4 березня його доставили в Коломийську ратушу(центр повіту) для встановлення особи.Кілька годин Франко перебував в ратуші в поліцейській камері для затриманих. Це не була тюрма.Франко назвався,але для перевірки правдивості наданих ним відомостей і отримання документів, що посвідчують його особу,потрібен був час.Франка доправили до тюрми, що була поруч з "обводовим"(окружним) судом і там він перебував три місяці: з 5 березня 1880 року по 10 червня 1880 року.Про це свідчить меморіальна дошка,відкрита в серпні 2008 року на приміщенні колишнього "обводового" суду.Тим часом надійшли необхідні документи.10 червня Франка знову доправили до ратуші і 11 червня оголосили йому рішення суду:вислати його до рідного села Нагуєвичі Дрогобицького повіту під жандармським конвоєм.Помиляються ті,хто вважає, що в ратуші була тюрма.Тут були лише камери для тимчасового, на кілька годин, затримання. Помиляються ті,хто вважає, що Франко,перебуваючи в ув"язненні,написав вірші в Коломийській ратуші.Він їх написав в тюрмі окружного суду("Вічний революціонер","Не пора" і др.).Помиляються ті,хто вважає, що заарештувавши Франка на цей раз,його переслідували за політичну діяльність.Його арештували за порушення паспортного режиму,через відсутність посвідчення особи і тримали в тюрмі до отримання відповідних документів.Висока вежа Коломийської ратуші використовувалась і як пожежна вежа розташованого на подвір"ї ратуші пожежного депо.Черговий пожежник оглядав місто з кругового балкончика,який і зараз є на вершині вежі вище годинника.(Чергування пожежників припинилося десь в середині 1960-х років в зв"язку зі значним розширенням телефонної мережі міста після встановлення на центральній пошті великої автоматичної телефонної станції.)Щоденно на балкон ратуші виходив трубач і в 6 годин ранку та о 21 годині виконував мелодію пісні "Коли ранні встають зорі",слова до котрої написав уродженець Коломийщини (село Голосків) польський поет-романтик Францішек Карпінський).Через кілька років після 2 світової війни в приміщеннях ратуші розташовувалось медичне училище,яке знаходилось там тривалий час.Після проголошення незалежності України медичне училище переселилося в інше приміщення(дивись "Бывший штаб дивизии РВСН.")Тепер тут Коломийська міська рада.

Дивись:"Школа №1".

Приблизно в 1946 році на цьому місці встановлено скульптурну композицію:на лавці сидять Ленін і Сталін.Згодом скульптуру змінили:Ленін сидить,а Сталін стоїть перед ним.Скульптурну групу демонтовано в 1956 році.На цьому місці встановлено бюст Кірова.Парк стали іменувати парком імені Кірова.Після проголошення незалежності України погруддя демонтували.19 жовтня 1997 року на постаменті встановлено погруддя засновника січового руху в Україні ,адвоката,доктора права,визначного громадсько-політичного діяча Галичини Кирила Трильовського(06.05.1864-19.10.1941).Погруддя виготовив львівський митець Володимир Одрехівський.Парк назвали іменем Трильовського.

Сама звичайнісінька невеличка ювелірна крамничка із "стандартним" асортиментом ювелірного "ширвжитку" у тісненькому приміщенні.

Приблизно на тому місці де стоїть кінотеатр імені Ірчана,більш як 250 років тому була збудована церква Благовіщення.Одні історики пишуть,що її збудували в 1730 році (і ця дата видається більш імовірною),а інші пишуть,що в 1751 році.В 1830-х роках згоріла і не відбудовувалась.

В середині 1960-х років якщо іти від вулиці Театральної до театру,то театр був праворуч, а навпроти нього з лівої сторони стояв дуже вже старенький низенький одноповерховий довгастий житловий будинок з побіленими стінами і (здається) з віконницями на вікнах.Поруч нього росли височенні товсті дерева з густою і розлогою кроною.За кілька років людей з будинку розселили,дерева спиляли,будинок знесли.На звільненому місці,відступивши від вулиці вглиб,збудували і в 1971 році відкрили широкоформатний кінотеатр імені Ірчана на 600 глядацьких місць.В області на той час аналогічні кінотеатри були лише в Івано-Франківську(з 2 листопада 1963 року) та в Калуші.В 2010 році кінотеатр перебуває в запущеному,занедбаному стані.Стіни розмальовані потворними графіті типу "каляки-маляки".Майдан, що утворився після будівництва кінотеатру, стали називати Площею Ірчана,а після проголошення Україною незалежності--Вічевим майданом.

Спочатку пам"ятник стояв обличчям до вулиці Театральної.Тепер його розвернули обличчям до колишнього кінотеатру ім. Ірчана і потилицею до театру.Стан пам"ятника,на жаль,не найкращий.Постамент потихеньку руйнується:в щілини між плитами затекла вода,взимку замерзла,лід розсунув плити.Наступного року все повторилося, але в більших розмірах.Наступного року знову...Флагшток біля пам"ятника зігнутий...

1вересня 1964 року в Коломиї розпочався перший навчальний рік в новозбудованій і новоствореній українській середній школі №2.(Свій номер школа успадкувала від одночасно ліквідованої початкової школи,що була відразу за залізничним переїздом біля заводу "Коломиясільмаш" по колишній вулиці Леніна).Перші класи-новонабрані.Класи 2-5 набрано з ліквідованої початкової школи №2 та частково з інших шкіл.Класи 6,7,8 поки що відсутні.Дев"яті класи-з випускників недалеко розташованих шкіл №№ 3,6,7,10(восьмирічних),а також частково з учнів школи №5 та СШ №1. Класи 10 і 11--переведені в наказовому порядку старші класи із СШ №1,незалежно від того,хто де живе і незалежно від їхнього бажання.(В цьому навчальному році в СРСР ще був випускний 11-й клас.)Школа №1(колишня гімназія,велика школа,що давала міцні знання) ледве не стала восьмирічною.Набору учнів в 9-й клас не планувалося.Відстояти середню школу вдалося завдяки зусиллям директора школи Лукасевича О.Е. та батьків учнів, що повинні були іти в 9-й клас.Відбувся обмежений набір в дев"яті класи-лише два класи, хоча бажаючих було більше.В 1964-1965 навчальному році в школі найстаршими були учні дев"ятих класів:10-ого та 11 -ого класів не було.А в інших середніх школах--№№ 2,8,9--вони були.Першого вересня 1964 року першокласників в класи вели не випускники-одинадцятикласники, а найстарші в цьому році дев"ятикласники.Випуску 1965 року в СШ №1 не було--не було кого випускати,не було учнів 11-х класів,випускних в цьому році.Після 1964-1965 навчального року дев"ятикласники СШ №1 перейшли в десятий клас і знову були найстаршими в школі.1 вересня 1965 року вони другий раз вели першачків до школи,тепер уже як випускники.А після 1965-1966 н.р.нам дісталася нелегка доля: було відразу два(!) випускних класи--і 10-й,і 11-й!Конкурс до ВУЗів відповідно в два рази вищий.

В 1848 році передова громадськість Коломиї почала клопотання перед австрійською владою про відкриття в місті гімназії.В серпні 1861 року австрійський уряд дозволив відкрити гімназію.Гімназія в Коломиї почала діяти 16 вересня 1861 року.Навчання розпочалося 1 листопада 1861 року в приватному будинку.Платне.Викладання предметів --німецькою мовою.З 1867 року всі предмети в гімназії викладають польською мовою.В 1875 році на місці ліквідованого міського замку збудовано приміщення гімназії.Спочатку фронтальну частину(на теперішню вулицю Міцкевича) і ліве,південне крило (по вулиці Міцкевича-нижче).В 1892 році влада дозволила відкрити український відділ гімназії.Навчання платне.В 1901 році добудовано праве(північне) крило до існуючої гімназії(в сторону до вулиці Мазепи).Тут розміщено українську гімназію.Першим директором коломийської української гімназії був Софрон Недільський(1857-1917).Сьогодні колишня Коломийська гімназія--середня школа №1,яка дає міцні,грунтовні знання своїм учням і цим продовжує славні традиції своєї попередниці.

На території,де зараз школа, в другій половині 1620-х років побудовано новий сучасний на той час замок.Окопаний з трьох сторін ровами з водою,валами з парканами,а з північної,четвертої сторони споруджено вал з частоколом,дві башти,браму.Збудовано три підвісні мости,два з них-розвідні.В 1783 році Крим увійшов до складу Російської імперії.Кримсько-татарські набіги на Україну припинилися.Турецька Османська імперія ослабла.Загроза турецьких набігів зникла.Потреба в Коломийському оборонному замку відпала.Замок ліквідували,вали і рови зрили.Коли це сталося-точних даних нема.Тепер територія СШ №1 являє значний інтерес для істориків-археологів.Земляні роботи на території школи треба проводити обережно,враховуючи наведені вище дані.Багато цікавого можна знайти на території теперішнього шкільного стадіону:в зазначені часи там був рів з водою,ставок,а людям властиво з цікавості жбурляти в воду різні предмети...Тепер ці предмети можуть бути гарними свідками тогочасного життя.